Квасоля звичайна

Квасоля звичайна (Phaseolus vulgaris). Родина бобових — Leguminosae. З лікувальною метою використовують її стручки (без насіння). Квасоля звичайна — всім відома однорічна трав’яниста городня рослина. Квасоля — одна з головних рослин древнього землеробства Перу, Мексики і інших країн Південної і Центральної Америки. Вони є одній з прадавніх культур світу. Перша згадка про цю культуру зустрічається в древніх китайських літописах 1280 р. до н. е. Квасоля була дуже популярною стравою в Древньому Римі. Римляни не лише споживали квасолю, але і виготовляли з квасолі пудру. У Германії до цих пір квасолю незрідка називають білильними бобами. До Європи завезена після другої подорожі Колумба, а звідти вона попала до Росії в XVII—XVIII в.в. Ймовірно, тому у нас квасолю довгий час називали французькими бобами. Спочатку її вирощували як декоративний чагарник, і лише з часом, в кінці XVII ст. квасоля придбала широке поширення як овочева культура.

Касія вузьколиста

Касія вузьколиста (Cassia angustifolia) або сена. Родина бобових — Leguminosae. З лікувальною метою використовують листя касії, відоме під назвою олександрійське листя. Касія вузьколиста — тропічна багаторічна рослина. Траплясться іноді як напівкущова рослина в Аравії, Судані й в інших країнах Азії та Африки. Росте й у нашій країні — в Азербайджані, на півдні України — в Криму. Олександрійське листя має велике медичне значення як проносний і болетамувальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях, дуже зручних у тих випадках, коли треба безболісно вичистити кишечник. Наслідок настає через 6—10 годин. Олександрійське листя в сухому вигляді продають в аптеках. Препарати з олександрійського листя вживають у вигляді водного настою (10,0—150,0), який настоюють 6 годин. Іноді до настою додають сиропу з кореня ревеню — ЗО г (2 столові ложки). Вживають настій чи суміш по 1 столовій ложці вранці й на ніч.

Капуста біла цвітна

Капуста біла цвітна (Brassica oleracea) — городній овоч. Родина хрестоцвітих — Cruciferae. В капусті є розчинні у воді вітаміни (В2, РР і С), але для лікувальної мети в науковій медицині її не застосовують. У народній медицині капусту як дуже зручний і простий засіб використовують при багатьох хворобливих явищах. Найбільше капусту застосовують як зовнішній засіб при зовнішніх запаленнях, опіках, забиттяхта в інших подібних випадках. Болетамувальна дія капусти виявляється й при головному болі (прикладають свіжі листки на хворі місця). При розпушуванні ясен капуста виявляє зміцнювальну дію (треба полоскати рот розсолом або жувати кислу капусту). Кислу капусту або, правильніше, розсіл з неї вживають і всередину при геморої, особливо, якщо захворювання супроводжується запором і сильною кровотечею, при диспепсії, простому запорі й хворобах печінки. Капуста не шкідлива, тому її можна вживати без точного дозування. Звичайні разові дози вживання теплого розсолу (при запорі) — від півсклянки до двох склянок.

Калина звичайна

Калина звичайна (Viburnum opulus). Родина жимолостевих — Caprifoliaceae. З лікувальною метою використовують її кору й ягоди. Калина має євросибірський ареал зростання. У дикому стані росте в центральній і південній Європі, в Малій Азії, у Північній Африці, в європейській частині Росії. На півночі і заході Росії зустрічається рідше. Зустрічається у Західному і середньому Сибіру, а також у східних і північних областях Казахстану. Північний кордон євроазійського ареалу проходить по 65° пн. ш. і досягає південного берега Білого моря, пересікаючи Північну Двіну, направляючись до Уральського хребта (61° пн. ш.). Звідси кордон спускається до півдня до 59о пн. ш., потім знову досягає 61° пн. ш. і по р. Конді проникає в Західний Сибір, пересікає Об (на 62° пн. ш.)простягається майже паралельно її правому берегу. Потім опускається до півдня до 59° пн. ш., пересікає Єнісей і по цій же паралелі досягає 99° сх. д.; далі межа ареалу калини відхиляється до південного сходу і доходить до прибайкальського згину Лєни. Тут, приблизно на 105° сх. д., знаходяться найбільш східні місця росту калини звичайної. Південнна межа євроазійського ареалу калини пересікає Ангару дещо вище Ангарська і північними передгір’ями Східних Саян доходить майже до широти Красноярська; потім, пересікаючи цей хребет майже в меридіальному напрямку, йде до Західних Саян і південніше Абакана (53° сх. ш.) пересікає Єнисей. Далі, спускаючись до півдня по передгір’ях Західних Саян, межа ареалу доходить до Алтаю, проходить тут приблизно по 52° сх. ш. Потім через Семей (кол. Семипалатинськ) — Павлодар — Омськ, пересікаючи річки Ішим і Тобол, проходить Курган і виходить до Уральського хребта. В Україні зростають два аборигенні види роду Viburnum: калина звичайна (Viburnum opulus) та калина гордовина (Viburnum lantana). Калина звичайна поширена майже по всій Україні. Основні райони заготівель — Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Вінницька, Хмельницька, Тернопільська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області та Крим. Запаси сировини значні.

Калачики лісові

Калачики лісові (Malva silvestris) або калачики, мальва лісова, дика мальва. Родина мальвових — Malvaceae.
З лікувальною метою використовують квітки, листя й коріння цієї рослини.
Калачики лісові трапляються в світлих лісах, серед чагарників, біля доріг, на полях, городах, засмічених місцях по всій території України, але частіше в лісових районах та на півночі Лісостепу.
Для виготовлення ліків використовують коріння, листя, квітки, або траву. Листя або всю надземну частину (траву) заготовляють під час цвітіння рослини. Листя обривають так, щоб залишки черешків не перевищували 2 см. Квітки обривають до розпукування, з чашечками, але без квітконіжок. Коріння копають восени. В перший день зібрану сировину пров’ялюють на сонці, а потім досушують під укриттям. Сухого листя виходить 16-17%, квіток — 18%, трави — 22%. Зберігають сировину в сухому місці.
Калачики лісові — однорічна шершаво-волохата рослина з прямим і гіллястим стеблом, заввишки до 1 м; листки чергові, зарубчасто-зубчасті, округлі, 5—7-лопатеві. Квітки великі, до 30—40 мм у діаметрі, зібрані в пучки, по кілька штук у пазухах листків; пелюстки глибоковиїмчасті, рожеві, поступово-звужені в нігтик; після сушіння стають темно-фіолетовими. Корені довгі, розгалужені. Плоди — групи насінин, зібраних калачиком, який потім розпадається.
Цвіте рослина з червня по серпень. Листя збирають разом з квітками, а коріння — восени.